с. Аджамка. Аджамський ДНЗ «Білочка»








Сторінка психолога

Адаптація дітей до умов дитячого садка

    Проблема адаптації до умов дошкільного навчального закладу виникає у дитини будь – якого віку, коли вона вперше поступає до ясел або дитячого садка. Для такої дитини незвичне все: відсутність близьких, незнайомі дорослі, велика кількість дітей, новий розпорядок дня, нове приміщення, тощо. Змінені звичні умови життя вимагають від дитини перебудови раніше сформованого стереотипу поведінки. Як відомо, він формується з перших днів життя дитини в сім’ї і до 2 -3 років стає досить усталеним. Така різка зміна звичних форм життя викликає, насамперед, нервово-психічне напруження та не завжди проходить без  ускладнень, а в деяких дітей супроводжується важкими емоційними переживаннями. У дітей в період адаптації можуть порушуватися сон, апетит, настрій, інколи підвищується температура тіла. У деяких може простежуватися тимчасова втрата мовлення, порушуватися раніше набуті позитивні навички.
Як показують психолого-педагогічні та медичні дослідження, характер та тривалість адаптаційного періоду залежить від таких факторів, як:
 вік дитини( найважче адаптуються до нових умов діти у віці 10 – 11 місяців до 2 років; після 2 років діти значно легше пристосовуються до нових умов життя);

 стан здоров’я та рівень розвитку дитини( здорова, добре розвинена дитина значно легше переносить труднощі соціальної адаптації);
 індивідуальна особливість дитини ( значною мірою поведінка дитини залежить від типу нервової системи);
 рівень натренованості адаптаційних механізмів( діти, які до дитячого садка неодноразово перебували в різних умовах життя, легше звикають до дошкільного закладу);
 досвід спілкування з дорослими та ровесниками ( уміння позитивно ставитися до вимог дорослих та адекватно спілкуватися з іншими дітьми).
    Залежно від зазначених факторів адаптації дитини до умов дошкільного закладу може проходити по різному. Виділяють групи дітей з « легкою адаптацією», « адаптацією середньої важкості», ««важкою адаптацією»

    За « легкої адаптації» негативний емоційний стан триває недовго. У перші дні в неї погіршується апетит та сон, вона мляво граються з іншими дітьми. Але під час подальшого звикання до нових умов усе це проходить протягом першого місяця перебування дитини в дошкільному закладі.

  За «адаптації середньої важкості» емоційний стан дитини нормалізується повільніше. Протягом першого місяця вона хворіє, як правило, на гострі респіраторні інфекції. Хвороба  триває 7 -10 днів і завершується без будь – яких ускладнень.

    За «важкої адаптації» емоційний стан дитини нормалізується досить повільно. Інколи цей процес триває кілька місяців. За цей період дитина або хворіє ще раз, часто зі значними ускладненнями, або виявляє стійкі порушення у поведінки( намагається сховатися, кудись вийти, сидить та кличе маму, тощо). У таких дітей простежується бурхлива негативна емоційна реакція і негативне ставлення до оточення дошкільного закладу в перші дні, згодом ця поведінка досить часто змінюється в’ялим байдужим станом.
2-4 % дітей не пристосовані до життя у дошкільному закладі.
Легку адаптацію і певною мірою адаптацію середньої важкості можна вважати закономірною реакцією дитячого організму на змінені умови життя.
Важка ж адаптація свідчить про надмірність психоемоційних  навантажень на організм дитини і потребує відповідної уваги як збоку вихователя й батьків, так і з боку практичного психолога.

Поради щодо легкої адаптації дітей до умов дошкільного закладу

 Спробуйте максимально підвести дитину до режиму дня в садочку. Привчайте дитину до того, що її будять в один і той же час.
 У садочку дітки самі вміють взуватися та хоча б трохи одягатися.
 Навчайте дитину що потрібно гратися разом з іншими дітками і не забудьте сказати, що іграшки в садочку спільні;
 Давайте дитині на сніданок молочну страву. На обід готуйте і перше і друге;
 Нехай ваша дитина вчиться їсти без сторонньої допомоги;
 Обов’язково кладіть дитину в день спати;
 Гуляйте з дитиною на вулиці по декілька годин, покажіть в які ігри можна грати в приміщенні, а в які на вулиці;
 Нехай дитина звикне, що потрібно спершу повідомити, про те, що їй потрібно в туалет. Обов’язково відсутність памперсів;
 Залишайте дитину під наглядом інших людей ( батьків, подруг, сусідів) спочатку на годинку, а потім довше, щоб дитина зрозуміла, що мама не може завжди бути з нею.